Унітаз як панацея

Шевченко О. Унітаз як панацея // Політика і культура. 2002. №1. C.56-57

Новорічні та різдвяні свята минули. Питання смачної та не корисної їжі автоматично відсунулося на задній план -у прямому сенсі.

Якщо американці після отої "пікантної їжі", що в нас зветься просто олів'є з часником та ковбаса з горілкою, пропонують жувальну гумку, японці знають альтернативний засіб, і не лише проти карієсу. Ця панацея ? унітаз.

На жаль для японських менеджерів продажу, в нашого брата це слово нічого хорошого до душі не промовляє. По-перше, етимологія назви найкращого винаходу цивілізації й досі не з'ясована, тому викликає сталий первісно-містичний жах перед незбагненними силами природи та стихією води у бачку. Чи то унітаз ? це "унікальний таз" (стегна тобто), чи то "універсальний таз" (посудина для всяких помиїв). А чому ж тоді універмаг не пишеться як "унімаг" ? адже він теж універсальний? Магазин. Суцільна плутанина.

А по-друге, образ вітчизняного блідого фаянсового дива, що його так немилосердно загиджували протягом радянських десятиліть, викликає сталі асоціації самі знаєте з чим... Тому вразливим особам, а також людям з тонкою душевною організацією раджу далі не читати.

Решті ж, яка усвідомлює, що нормальній людині, не схильній до запорів, природа призначила протягом життя спілкуватися з унітазом близько двох років (!), пропонуємо наступний огляд.

Унітаз? Ні - трон!

Це для нас із вами унітаз ? не розкіш, а сувора необхідність. А для декого ? питання престижу. Як, припустимо, годинник від Картьє чи одяг від Готьє. Тому не дивно, що для створення санітарно-гігієнічних шедеврів залучають зірок світового дизайну та не шкодують дорогих металів та коштовностей. Але фанатів, здатних оцінити та придбати витвір унітазного мистецтва, не дуже багато. Загалом наших співвітчизників під час такої важливої у житті кожного громадянина події, як купівля унітазу, охоплюють неабиякі патріотичні почуття. За статистикою, понад 60% придбаних вищезгаданих предметів ? вітчизняного або СНГ-шного виробництва: недорого і некомфортно. Проте верхня "межа" унітазної розкоші зі стартовою ціною в 1000 у.о. сягає аж 7000 (!) умовних одиниць за одиницю сантехнічного дива. Далі цифра губиться у хмарах. То навіщо вже купувати авто? Може, і коханка не знадобиться, бо на такому унітазі, мабуть, люди проводять найщасливіші миті свого життя.

Пісуар у будуарі

Але, на щастя, здебільшого нас оточують нормальні люди. Тому купують вони нормальні унітази. Більш-менш.

Найкомфортніша модель, яку може собі дозволити середній споживач ? унітаз із дворежимним зливом води, простіше кажучи, бачок з двома кнопками. При натисканні першої?з приємним гігієнічним дзюрчанням витікає 5-6 літрів води (європейський стандарт), а при натисканні другої ? 2,5-3. Яка різниця, запитаєте ви? Невгамовні фахівці підрахували, що друга кнопка допомагає зекономити 25 тисяч літрів на рік ? якщо ваша родина така ж економна, як ви та ваш улюблений унітаз. Тому ті, хто платить за воду ? тобто за її витрачену кількість, ставляться до своєї диво-кнопки з великою повагою.

Дехто, наприклад, "западає" на підвісні моделі ? є й такі. (Як виглядають ? не знаю, не бачила. Але уява малює щось кришталеве та прекрасне, і хитається воно на ланцюгах, наче труна Білосніжки). За гарантіями виробника, ця штука витримує майже півтонни. Але нашим монтажникам, які приятелюють з непитущими сантехніками, їхні інструкції до їдного місця. Тому під час відправлення природних потреб зафіксовані падіння.

При глибокому вивченні питання та безлічі модифікацій стає очевидним, що протягом останніх десятиліть сформувалися національні школи унітазобудівництва.

Наприклад, скандинавська школа вирізняється практичністю у використанні та суворістю вікінгів у зовнішньому виконанні. Механізми зливу там ось-ось наблизяться до ідеальної досконалості.

Найкращі ж уми Америки сьогодні працюють над унікальною системою зливу (щоправда, європейці ставляться до неї скептично).

Японці задовбують співвітчизників електронікою навіть під час такої найінтимнішої процедури. Кажуть, коли наші туристи потрапляють до японських туалетів, спершу вони лякаються настільки, що забувають, для чого зайшли (далі ви зрозумієте, чому) і намагаються попісяти у баночку.

Найперші конкуренти японців в унітазних справах ? темпераментні італійці. На відміну від no-східному стриманих японців, які, не дуже знущаючись з класики форми, працюють над змістом, південні фахівці пропонують найдурнуватіші її метаморфози. Тобто прагнуть до прекрасного за будь-яких обставин, та ще й пропонують докласти творчих зусиль до облаштування місця клієнту. Наприклад, вручну художньо розписують вироби за вашими ескізами, народженими у найвищу мить натхнення. Або за складною технологією пропонують прикрасити унітаз портретом коханої людини. Найвищий прояв почуттів!

Прагнення до прекрасного ? яка все ж таки музикальна нація! ? також надихнуло італійців на обладнання унітазів музикою. Можна увімкнути будь-яку мелодію за бажанням. Незабаром, мабуть, вбудують караоке?таку собі романтично-ліричну добірку.

Що ж до України?наша держава досі робить лише єдиний внесок у цю важливу справу....

Унікальний та універсальний

І все ж про японців слід сказати окремо. Ті унітази, яких лякалися східноєвропейські туристи, ? вже застаріла модифікація. Сьогоднішній сучасний японський унітаз?найкращий помічник та асистент просунутого доктора, який використовує цю штуку (якимось нормальним словом це назвати не можна) власною, діагностичною метою. Цю оригінальну методу запропонував професор Татсуо Тогава на торічній конференції, керуючись відомою тезою, що чим раніше хворобу виявиш, тим скоріше вилікуєш. Його виступ спричинив фурор.

Вмонтований комп'ютер та ще купа пристроїв спостерігають за потенційним пацієнтом, тільки-но він переступить поріг туалетної кімнати, не кажучи вже про безпосередній контакт зі власне унітазом. Щойно ваше тіло торкнулося унітазу, перший пристрій одразу ж міряє артеріальний тиск в середині другого, а також температуру, пульс тощо. Ну, це вже таке ? кого у наш час такою дрібничкою здивуєш?

Унітаз зважує пацієнта з точністю до міліграма, як кажуть "до і після". І миттєво робить аналіз того, що в нього потрапило. Потім, керуючись швидкістю, з якою цівка сечі потрапляє в унітаз, робить балістичну кардіограму.

Спеціальний синтетичний ніс, чутливіший за тренований ніс інспектора ДАІ, визначить скільки чого й у якій комбінації ви випили. Думаю, в нас такий ніс не прижився б: бо наше туалетне амбре може витримати тільки наш ніс. Синтетичний від кількості варіантів може зламатися. Але навіть до того, як ви стали "донором" матеріалу для дослідження, японський унітаз може про вас багато чого сказати.

Кожен знає, що важливу роль у клінічній практиці відіграють аналізи крові. Тому японські вчені нормально ставляться до того, що ця важлива процедура теж доручена унітазу.

Уявіть собі: ви зайшли, сіли, і тут вас у сідницю... тицяють булавкою? Ні, ну що ви?така примітивна ідея принижує витончений японський інтелект. Нащадки самураїв пішли іншим шляхом: із спеціального картриджа під час процесу до ваших філейних частин подаються... самки москітів, що схильні до розмножування. Самки негайно роблять свою справу ? п'ють кров, потім спеціальним пилососом їх усмоктують назад в унітаз. Частину самок залишають жити, даючи їм відкласти яйця для продовження покоління "шприців", а решту зла доля заносить в аналізатор крові. На тому їхнє життя заради науки закінчується.

Лишається тільки порадити японцям до того всього складати особистий гороскоп. Може, тоді це диво куплятимуть "нові українці" у подарунок дружинам.

Невідомо, чи можна той клятий унітаз якось вимкнути, та просто сходити в нього. Мабуть, надійна японська техніка працює постійно. А кажуть, що в нас ? тотальний контроль! Та порівняно з життям середнього японця наші спецслужби ? збіговисько наївних доброзичливих дилетантів. Ось, бачте, в Японії фіксується кожне відвідування громадянином туалету, причому далеко не лише примітивна інформація ? по маленькому він пішов, чи по "великому"...

Протипоказання до застосування

Без сумніву, після святкового столу кожен з нас був би просто знахідкою для лікарів Інституту біоматеріалів та біоінженерії Токійського медінституту. Але благородний сплеск кібернетичної думки японського професора Татсуо Тогави може не відгукнутися у наших чутливих серцях. Бо з нашими громадянами таких експериментів навіть найбездушніший академік Павлов не став би проводити. Бо сердечний напад або просто миттєве божевілля гарантовано ? ще до появи терапевтичного ефекту. І взагалі з вимкненим світлом навіть до звичайного туалету ходити не раджу: а раптом з унітазу вистрибне "туалетний утьонок активний"?